Також дивіться новини на facebook.com
Головна

23 серпня - День Державного Прапора України

Добавлено Адміністратор Пт, 20/08/2010 - 22:51
    Одним з найважливіших елементів процесу становлення державності будь-якої країни є визначення національної символіки як невід'ємної ознаки незалежності. Кожний народ, маючи свою історію, має і свої історичні святині - герб, прапор, гімн. Українська національна традиція символічного відображення світу формувалася упродовж кількох тисячоліть. Ключем до розуміння як народного, так і релігійного та державного аспектів є її чільні символи -жовта і синя барви та знак, нині відомий під назвою тризуб. Він є найзагадковішим 5 державних знаків. Навіть тоді, коли тризуб був позбавлений державного статусу, заборонений та переслідуваний на батьківщині, він продовжував виступати як символ, що легітимував українців у всьому світі.
    Нині Державний прапор України святкує своє відродження.
    Перші давньоруські знамена в літописах йменуються "чолкою стяговою" - це прості довгі жердини, до вершин яких прикріплювались гілки дерев, жмутки трави, кінські хвости тощо.
    На Русі дуже поважалися давні стяги. Після введення християнства вони освячувались, і їх роль значно зросла. На вертку древка кріпився хрест.
    Без прапора військо не відправлялось у похід, не вступало в бій. Слов'яни обожнювали свої прапори і вважали, що у воєнний час стяги є святішими за усіх ідолів.
    Процес остаточної стабілізації державних символів почався в Україні із середини XIX ст. Поняття національного прапора остаточно сформувалося в Україні на початку XX ст. (під впливом національно-визвольного руху в Галичині, згодом і на східноукраїнських землях), пов'язуючись з історичними традиціями.
    На прапорах за часів України-Руси зображували небесні світила, хрести, княжі знаки - тризуби, двозуби. Тоді ж почали поширюватися й колірні поєднання. За висновком деяких сучасних істориків, найпопулярнішим був червоний колір, проте не всі дослідники поділяють таку думку.
    У 1910 р. при Міністерстві юстиції Росії відбулося "Особое совеща-ние, высочайше учрежденное при Министерстве юстиции, для выяснения вопроса о русских государственных национальных цветах". Необхідно підкреслити, що в ході дискусії було визнано "в числе древних русских государственных цветов синий, голубой, лазоревый, оранжевый, жёлтый".
    За часів України-Руси державного прапора як такого ще не було. Існували лише князівські стяги. На рубежі XIII-XIV ст. з'явилися клиноподібні полотнища, на яких "здебільшого вживаним кольором був червоний, далі білий і блакитний, рідко жовтий". Слід додати, що використання жовтого та блакитного кольорів (з різними тіньовими гамами) на прапорах України-Руси простежується від прийняття християнства. Згодом ці два кольори набувають значення державних.
    Подальша історія символіки пов'язана з тим періодом, коли після навали гатаро-монголів значна частина території України-Руси відійшла до сусідніх держав. У 50-60-х роках XIV ст. Чернігово-Сіверщина, Поділля, Київщина та Переяславщина увійшли до Великого князівства Литовського. Галицькою землею й частиною Волині заволоділа Польща. Після Люблінської унії 1569 р. українські землі мали єдину місцеву символіку, багато в чому стали визначати геральдичні традиції цих держав.
    Цікаву версію щодо походження синіх і жовтих кольорів висунув історик та мовознавець зі Львова Б.Якимович. На його думку, слово "хохол" монгольського походження і складається з двох частин: "хох" - синій, блакитний, небесний, "улу" (юлу) - жовтий.
    Про те, що поєднання синьо-жовтих кольорів властиве Україні, свідчить той факт, що Данило Галицький, засновуючи на честь свого сина Лева місто Львів (перша згадка 1256 р.), подарував його жителям герб, на якому зображено золотого лева на синьому тлі. А прапори зазвичай виготовлялися відповідно до кольорів герба тієї чи іншої землі або країни.
    У середині XVII сі., після приєднання Гетьманщини до Російської держави, набувають поширення блакитні (сині) полотнища із золотими чи жовтими зображеннями хрестів та інших знаків. З часів козаччини жовто-блакитне поєднання кольорів поступово починає домінувати на українських корогвах, прапорах та клейнодах, однак тоді ще не вдалося досягти єдності щодо прапора. Упродовж XVIII ст. тривала уніфікація кольорів і зображень на стягах козацьких полків. Синьо-жовті козацькі знамена зображені на картині "Запорожці пишуть листа турецькому султанові" І.Рєпіна, консультантом якого був Д.Яворницький, та на знаменитому полотні М.Івасюка "В'їзд Богдана Хмельницького в Київ у 1649 році".
    Синьо-жовті поєднання отримали логічне оформлення як національні кольори українського народу в новітні часи (XIX і XX ст.).
    Після того, як перервалася своєрідна традиція козацької символіки, тривалий час в Україні, що перебувала у складі Російській імперії, питання про національні символи не порушували.
    Першу спробу створити жовто-блакитний прапор із двох горизонтальних смуг приблизно такої форми, як тепер здійснила Головна Руська рада, яка почала боротьбу за відродження української нації. У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше замайорів жовто-блакитний прапор. Започатковану ідею підхопили різні спортивно-просвітянські організації, зокрема відомі в усьому слов'янському світі так звані "Соколи". Для проведення першого крайового зльоту у Львові (1910) спеціально було виготовлено жовто-блакитний прапор. Відтоді й починається широке використання прапора - спершу на західноукраїнських землях, а згодом і на Лівобережній Україні.
    Особливого розмаху ці процеси набули під час святкування 100-літнього ювілею від дня народження Т.Г.Шевченка. Жовто-блакитні прапори супроводжували урочистості не лише в Україні (як Правобережній, так і Лівобережній), а й у Москві, Петербурзі, Оренбурзі, Омську, Відні, Празі, Варшаві, Кракові та інших містах.
    Поштовхом до поширення жовто-блакитної символіки стала Лютнева революція 1917 р. в Росії, після якої національно-визвольний рух вийшов на новий рівень.
    22 березня 1918 року Центральна Рада ухвалила Закон про Державний прапор республіки, затвердивши жовто-блакитний прапор символом Української Народної Республіки.
    13 листопада 1918 року синьо-жовтий прапор став і державним символом Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Його було затверджено на Підкарпатській Русі, а у 1939-му - в Карпатській Україні. Під цим прапором населення Західної України зустрічало Червону Армію у вересні 1939 року.
    Синьо-жовті поєднання барв остаточно оформилися як єдинонаціональні па початку XX ст. Символами України в новітньому їх трактуванні є безхмарне небо або синій колір, як символ миру - та жовті пшеничні лани або символ достатку - жовтий колір.
    У період 1917 - початку 1919 рр. синьо-жовтим прапором користувалися в Україні й більшовики. Лише з другої половини 1919 року з ідеологічних міркувань прапор УСРР мав червоний колір з абревіатурою назви республіки, облямованою золотою рамкою.
    В ті часи ніхто не міг й думати про поширення жовто-блакитного прапора. Павло Постишев у 30-ті роки заявляв: "Мы навсегда похоронили главную украинизацию и теперь будем всяко внедрять на Украине червонизацию ".
    Україна майоріла червоним кольором, який був присутній на прапорах, плакатах, вивісках, афішах. Використання у будь-якому вигляді жовто-блакитних кольорів кваліфікувалось як "виготовлення і поширення кольорів націоналістичної символіки.
    21 листопада 1949 року Президія Верховної Ради УРСР ухвалила новий прапор. Згідно з цими вказівками він зберігав традиційно червоний колір, затверджений Центром як обов'язковий для всіх союзних республік, а також мав загально-союзну емблему - серп і молот з п'ятикутною зіркою. Національні особливості України відображала лише блакитна смуга розміром у третину полотнища. Тому прапор мав такий вигляд: верхня горизонтальна смуга (на дві третини висоти прапора) - червона, а нижня (на одну третину) - блакитна. На верхній смузі - золоті серп і молот, над ними - п'ятикутна червона зірка, облямована золотом.
    24 серпня 1991 року відбулося проголошення Акта про незалежність України, і над будинком Верховної Ради замайорів синьо-жовтий прапор. 1 грудня 1991 року в історії України сталася справді історичної ваги подія: відбувся корінний поворот у біографії п'ятдесятимільйонного народу: після всенародного референдуму на політичній карті світу з'явилася нова незалежна, суверенна, собори? держава Україна, їй необхідні були всі атрибути державності, які належить мати членові Організації Об'єднаних Націй. Без цього неможливо увійти рівноправним членом у світове співтовариство.
    28 січня 1992 року сесія Верховної Ради України прийняла Постанову "Про Державний прапор України". Ним став саме національний синьо-жовтий стяг. Нове двобічне шовкове полотно вишите з використанням новітньої комп'ютерної технології, яка дозволяє досягти унікальних ефектів. На одному боці штандарта(прапора) нанесено понад мільйон стібків ниткою двох відтінків: червоного та жовтого золота. Вишитий тризуб, завдяки використанню спеціальної прокладки, вийшов об'ємним. За цією ж технологією виготовлені прапори Великої Британії, США і Франції.
    Особливого значення набуває використання державного прапора під час проведення протокольних заходів, оскільки з ним передусім асоціюється держава. У міжнародній практиці склалася особлива система правил використання державного прапора, так званий "етикет прапора". Порядок його розміщення має свої особливості залежно від місця, де він встановлюється. Існує звичай вивішувати прапор у світлу частину доби - зі сходу до заходу сонця. В таких місцях, як резиденція глави держави, будинок уряду, парламенту прапор може бути встановлений постійно, за умови його освітлення у нічний час.
    Особливо уважно слід ставитися до випадків, коли поряд із державним прапором встановлюються прапори іноземних держав. Відповідно до міжнародної практики забороняється в мирний час встановлювати прапор однієї суверенної держави вище за прапор іншої, їх розміщення може здійснюватися за двома принципами. В ряді країн власний державний прапор завжди займає почесне місце, в інших - перевага віддається прапору гостя, І якщо державні прапори піднімаються з приводу візиту глави держави. Почесним є місце праворуч від усіх інших прапорів, тобто зліва, якщо стояти обличчям до них. Якщо виникає необхідність встановити державні прапори декількох країн, то вони розміщуються, як правило, в лінію в алфавітному порядку відповідно до назви країни на узгодженій мові (наприклад, робочій мові зустрічі). Прапори декількох держав можуть розміщуватись також у формі півкола; при цьому почесне місце знаходиться в центрі.
     Указом Президента від 29 листопада 1999 року затверджено Положення про офіційні символи глави держави, одним з яких є прапор (штандарт) Президента України. Він піднімається на прапорній щоглі біля резиденції Президента у м. Києві, встановлюється у ложі Президента України під час його перебування в залі засідань Верховної Ради, на транспортних засобах Президента України на території України. За згодою Президента та з урахуванням норм протоколу він може встановлюватися й над іншими резиденціями під час перебування в них Президента, у місці проведення офіційних заходів та урочистостей з його участю, під час закордонних візитів Президента на транспортних засобах.
    Гідність прапора захищається як в самій країні, так і за її межами. Зневага до прапора розглядається як посягання на честь нації та держави. Саме тому Закон передбачає санкції за порушення встановленого порядку поводження з прапором. Так, згідно зі ст. 187-2 Кримінального Кодексу України, публічний глум над державним прапором України, а також над офіційно встановленим прапором іноземної держави є злочином, що карається позбавленням волі до двох років, виправними роботами або штрафом.
    Державний прапор, незалежно від того, де він встановлюється, символізує державу, а тому завжди повинен перебувати в належному стані й негайно замінюватися в разі пошкодження, забруднення тощо. Державний прапор став непридатним для подальшого використання, має знищуватись гідним чином, бажано через спалення. В США навіть існує спеціальна церемонія віддання останньої шани та спалення такого державного прапора.
    Державний прапор як символ країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення. Під його знаменом ми йшли до проголошення самостійної Української держави, під ним йдемо сьогодні до створення української України, до перемоги. Це прапор - миролюбства. Він нагадує наше літо, коли небо над Україною таке синє, як покрови Пречистої Діви, а наші лани такі золоті, як паски на маминому столі.
    Український національний прапор має здатність кликати не тільки на урочисті мітинги і свята, а й на боротьбу за свободу і честь нації. Це наш історичний дух, наша совість і наша незламність, це вічно жива пам'ять і вічна мрія нашого народу.
 
Сектор з питань внутрішньої
політики та зв’язків з громадськістю
апарату райдержадміністрації
»