Рішення № 1864 від 08 липня 2015 року "Про встановлення місцевих податків і зборів на території Люхчанської сільської ради на 2016 рік"

08 липня 2015  року                                                                                    № 1864

Про встановлення місцевих

                  Розглянувши подання фінансового управління Сарненської райдержадмінстрації, керуючись статтями 143,144 Конституції України та відповідно до пункту 8.3 статті 8, статті 10, пунктів 12.3, 12.4 і 12.5 статті 12, статей 265, 266, 267, 268  Податкового Кодексу України зі змінами та доповненнями, пункту 24 статті 26 та статті 69 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні”, Закону України «Про внесення змін до Податкового ткодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи»,  за погодженням з постійними комісіями сільської ради та з метою зміцнення матеріальної і фінансової територіальної громади Люхчанської сільської ради, сільська рада

1.Встановити на території Люхчанської сільської ради наступні податки і збори:

     1. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (додаток 1);

     3. плати за землю (додаток 4).

3. Довести це рішення до відома населення Люхчанської сільської ради шляхом розміщення його на інформаційних стендах сільської ради.

           4. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійні комісії сільської ради.

   Сільський голова                                          О.В.Сосюк

                                                 від 08 липня 2015 року

Положення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Люхчанської сільської ради

Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі - Положення) розроблено відповідно до Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ та є обов’язковим до виконання юридичними та фізичними особами на території Люхчанської сільської ради.

1.1.         Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості розташованих в населених пунктах на території Люхчанської сільської ради.

1.2.       Визначення платників податку в разі перебування об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а)   якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б)   якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в)   якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

2.1.     Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

2.1.1.    Об’єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки.

2.1.1.1. Будівлі, віднесені до житлового фонду поділяються на такі типи:

а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ньому проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;

б)      прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;

в)      квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;

г)       котедж - одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;

ґ) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів.

3.           Садовий будинок - будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків;

4.           Дачний будинок - житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.

2.1.2.    Об'єкти нежитлової нерухомості — будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:

а)      будівлі готельні’ - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б)      будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно- побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в)      будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г)       гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

д)      будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е)       господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

2.2.           Не є об'єктом оподаткування:

     а) об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності);

б)      будівлі дитячих будинків сімейного типу;

г)       житлова нерухомість непридатна для проживання, в тому числі у зв’язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради;

ґ) об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об’єкта на дитину;

д)      об’єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб’єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках;

е)       будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;

є) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;

ж)      об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств.

         3.1 Базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

3.2      . База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

3.3 База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.

            4. Пільги із сплати податку

4.1.             База оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

а)      для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 70 кв. метрів;

б)      для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 140 кв. метрів;

в)      для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

4.2.            Звільняються від сплати податку з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

4.3.            Люхчанська сільська рада може встановлювати додаткові пільги з податку, що сплачується з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується з об’єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не надаються на:

об’єкт/об’єкти оподаткування, якщо площа такого/таких об’єкта/об’єктів перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої рішенням міської ради;

об’єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

До 1 лютого поточного року Люхчанська сільська рада подає до контролюючого органу за місцезнаходженням об’єкта житлової нерухомості відомості стосовно пільг, наданих нею відповідно до підпункту 4.3.

5.           Ставка податку

5.1.            Встановити ставки податку:

          - для об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб у розмірі 0,2 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування;

          - для об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб у розмірі 0,2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування;

          - для об’єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб у розмірі 0 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування;

           - для об’єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб у розмірі 0,2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

          6.1. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

          7. Порядок обчислення суми податку

          7.1 Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а)      за наявності у власності платника податку одного об’єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 4.1 пункту 4 цього положення, та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об’єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку;

б)      за наявності у власності платника податку більше одного об’єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 4.1 пункту 4 цього положення та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об’єктів (у разі її встановлення), та відповідної ставки податку;

в)      за наявності у власності платника податку об’єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 4.1 пункту 4 цього положення та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об’єктів (у разі її встановлення), та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів 2 і 3 цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об’єктів житлової нерухомості.

Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об’єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

               7.2 Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 7.1 пункту 7 цього положення, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень- рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.

           7.3 Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо:

            1. об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

            2. розміру загальної площі об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;

           3. права на користування пільгою із сплати податку;

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення.

          Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

         7.4. Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов’язані щоквартально у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем розташування такого об’єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

         7.5. Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46      

         Податкового кодексу України, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

         Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою - платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

           8. Порядок обчислення сум податку в разі зміни власника об'єкта оподаткування податком

          8.1. У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому виникло право власності.

         8.2 Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

          9.1 Податок сплачується за місцем розташування об’єкта/об’єктів оподаткування і зараховується 100 % до міського бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

       10.1. Податкове зобов’язання за звітний рік з податку сплачується:

           а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

11.1. Контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, здійснюється контролюючим органом.

Сільський голова                                        О.В.Сосюк

                                                               Додаток № 2

                                                 від 08 липня 2015 року

1.1. Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього положення є об’єктами оподаткування.

2.1. Об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об’єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

3.1. Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього положення.

4. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього положення.

5.1. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

6. Порядок обчислення та сплати податку

6.1. Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

6.2. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснює контролюючий орган за місцем реєстрації об’єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

6.3. Органи внутрішніх справ зобов’язані до 1 квітня 2015 року подати контролюючому органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування відомості, необхідні для розрахунку податку.

З 1 квітня 2015 року органи внутрішніх справ зобов’язані щомісячно, у 10-денний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючому органу відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем реєстрації об’єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця.

Форма подачі інформації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

6.4. Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року, декларація юридичною особою - платником подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

6.5. У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом звітного року податок обчислюється попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності на цей об’єкт.

Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

6.6. За об’єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

7.1. Податок сплачується за місцем реєстрації об’єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

8.1. Транспортний податок сплачується:

а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Сільський голова                                                                    О.В.Сосюк

                                                              Додаток № 3

                                                 від 08 липня 2015 року

суб’єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності

Розділ 1. Загальні положення

1.1. Положення про особливості справляння єдиного податку суб’єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (далі – Положення) розроблено відповідно до Податкового кодексу України.

1.2. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XІV Податкового кодексу України, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

1.3. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XІV Податкового кодексу України та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному зазначеною главою.

 2.1.1. Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;

3) третя група - фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20 000 000 гривень;

4) четверта група — сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

2.1.2. Не можуть бути платниками єдиного податку першої — третьої груп:

2.1.2.1. суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють:

1) діяльність з організації, проведення азартних ігор лотерей (крім розповсюдження лотерей), парі (букмекерське парі, парі тоталізатора);

2) обмін іноземної валюти;

3) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);

4) видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);

5) видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;

6) діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III Податкового кодексу України;

8) діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню);

9) діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;

10) діяльність з організації, проведення гастрольних заходів.

2.1.2.2. Фізичні особи - підприємці, які здійснюють технічні випробування та дослідження, діяльність у сфері аудиту.

2.1.2.3. Фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення (та/або їх частини), загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів.

2.1.2.4. Страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів.

2.1.2.5.Суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків.

2.1.2.6. Представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку.

2.1.2.7. Фізичні та юридичні особи – нерезиденти.

2.1.2.8.Суб'єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

2.1.3. Не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи:

2.1.3.1. суб’єкти господарювання, у яких понад 50 відсотків доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин (за винятком зрізаних квітів, вирощених на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів їх переробки), диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра (крім хутрової сировини);

2.1.3.2. суб’єкти господарювання, що провадять діяльність з виробництва підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 — 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції;

2.1.3.3. суб’єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

2.1.4. Платники єдиного податку першої-третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

2.1.5. Під побутовими послугами населенню, які надаються першою та другою групами платників єдиного податку, розуміються такі види послуг:

3) виготовлення швейних виробів за індивідуальним замовленням;

4) виготовлення виробів із шкіри за індивідуальним замовленням;

5) виготовлення виробів з хутра за індивідуальним замовленням;

6) виготовлення спіднього одягу за індивідуальним замовленням;

7)виготовлення текстильних виробів та текстильної галантереї за індивідуальним замовленням;

8) виготовлення головних уборів за індивідуальним замовленням;

9) додаткові послуги до виготовлення виробів за індивідуальним замовленням;

10) послуги з ремонту одягу та побутових текстильних виробів;

11) виготовлення та в'язання трикотажних виробів за індивідуальним замовленням;

13) виготовлення килимів та килимових виробів за індивідуальним замовленням;

14) послуги з ремонту та реставрації килимів та килимових виробів;

15) виготовлення шкіряних галантерейних та дорожніх виробів за індивідуальним замовленням;

16) послуги з ремонту шкіряних галантерейних та дорожніх виробів;

18) послуги з ремонту, реставрації та поновлення меблів;

19) виготовлення теслярських та столярних виробів за індивідуальним замовленням;

20) технічне обслуговування та ремонт автомобілів, мотоциклів, моторолерів і мопедів за індивідуальним замовленням;

21) послуги з ремонту радіотелевізійної та іншої аудіо- і відеоапаратури;

22) послуги з ремонту електропобутової техніки та інших побутових приладів;

25) послуги з технічного обслуговування і ремонту музичних інструментів;

26) виготовлення металовиробів за індивідуальним замовленням;

27) послуги з ремонту інших предметів особистого користування, домашнього вжитку та металовиробів;

28) виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням;

30) прокат речей особистого користування та побутових товарів;

33) послуги з прання, оброблення білизни та інших текстильних виробів;

34) послуги з чищення та фарбування текстильних, трикотажних і хутрових виробів;

35) вичинка хутрових шкур за індивідуальним замовленням;

38) послуги, пов'язані з сільським та лісовим господарством;

40) послуги, пов'язані з очищенням та прибиранням приміщень за індивідуальним замовленням.

Порядок визначення доходів та їх склад передбачено статтею 292 Податкового кодексу України.

2.3.1. Ставки єдиного податку для платників першої - другої груп встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року (далі – мінімальна заробітна плата), та третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

2.3.2. Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються Сумською міською радою для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність на території Сумської міської ради, залежно від виду господарської діяльності з розрахунку на календарний місяць.

1) для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;

2) для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

2.3.3.Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:

1) 2 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з Податковим кодексом України;

2) 4 відсотки доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ставка єдиного податку встановлюється у розмірі, визначеному підпунктом 2 підпункту 2.3.3. пункту 2.3 розділу 2 цього Положення.

2.3.4. Ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої груп (фізичні особи-підприємці) у розмірі
 15 відсотків:

1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2, 3 підпункту 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цього Положення;

2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи;

3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у главі 1 розділу розділу XІV Податкового кодексу України;

4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування;

5) до доходу, отриманого платниками першої або другої групи від провадження діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 підпункту 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цього Положення.

2.3.5. Ставки єдиного податку для платників третьої групи (юридичні особи) встановлюються у подвійному розмірі ставок, визначених у підпункті 2.3.3 пункту 2.3 розділу 2 цього Положення:

1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпункті 3  підпункту 2.1.1. пункту 2.1. розділу 2 цього Положення;

2) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 2.3 розділу 2 цього Положення;

3) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

2.3.6.У разіздійснення платниками єдиного податку першої і другої груп кількох видів господарської діяльності застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений для таких видів господарської діяльності.

2.3.7. У разіздійснення платниками єдиного податку першої та другої груп господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений для відповідної групи таких платників єдиного податку.

2.3.8.Ставки, зазначені в підпунктах 2.3.3 – 2.3.5пункту 2.3 розділу 2 цього Положеннязастосовуються з урахуванням таких особливостей:

1) платники єдиного податку першої групи, які у календарному кварталі перевищили обсяг доходу, визначений для таких платників у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цього Положення, з наступного календарного кварталу за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку другої або третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.

Такі платники до суми перевищення зобов’язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків.

Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу;

2) платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цього Положення, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.

Такі платники до суми перевищення зобов’язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків.

Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу;

3) платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи-підприємці), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цього Положення, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків, а також зобов'язані у порядку, встановленому главою 1 розділу XІV Податкового кодексу України, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України.

Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цього Положення, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у подвійному розмірі ставок, визначених у підункті 2.3.3 пункту 2.3 розділу 2 цього Положення, а також зобов'язані у порядку, встановленому главою 1 розділу XІV Податкового кодексу України, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України.

Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу.

4) ставка єдиного податку, визначена для третьої групи у розмірі 2 відсотки, може бути обрана:

а) суб’єктом господарювання, який зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до розділу V Податкового кодексу України, у разі переходу ним на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу;

б) платником єдиного податку третьої групи, який обрав ставку єдиного податку в розмірі 4 відсотки, у разі добровільної зміни ставки єдиного податку шляхом подання заяви щодо зміни ставки єдиного податку не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку календарного кварталу, в якому буде застосовуватися нова ставка та реєстрації такого платника єдиного податку платником податку на додану вартість у порядку, встановленому розділом V Податкового Кодексу України;

в) суб’єктом господарювання, який не зареєстрований платником податку на додану вартість, у разі його переходу на спрощену систему оподаткування або зміни групи платників єдиного податку шляхом реєстрації платником податку на додану вартість відповідно до розділу V Податкового кодексу України і подання заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, в якому здійснено реєстрацію платником податку на додану вартість;

5) у разі анулювання реєстрації платника податку на додану вартість у порядку, встановленому розділом V Податкового кодексу України, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату єдиного податку за ставкою у розмірі 4 відсотків (для платників єдиного податку третьої групи) або відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування шляхом подання заяви щодо зміни ставки єдиного податку чи відмови від застосування спрощеної системи оподаткування не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, в якому здійснено анулювання реєстрації платником податку на додану вартість.

2.3.9. Для платників єдиного податку четвертої групи розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії (типу) земель, їх розташування; відсоток бази оподаткування визначений підпунктами 293.9.1 – 293.9.6 пункту 293.9 статті 293 Податкового кодексу України.

2.4.1. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.    

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

2.4.2. Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

Попередній податковий (звітний) рік для новоутворених сільськогосподарських товаровиробників — період з дня державної реєстрації до 31 грудня того ж року.

Податковий (звітний) період для сільськогосподарських товаровиробників, що ліквідуються, — період з початку року до їх фактичного припинення.

2.4.3. Для суб’єктів господарювання, які перейшли на сплату єдиного податку із сплати інших податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, що настає за наступним податковим (звітним) кварталом, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.

2.4.4. Для зареєстрованих в установленому порядку фізичних осіб - підприємців, які протягом 10 календарних днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку.

Для зареєстрованих в установленому законом порядку суб'єктів господарювання (новостворених), які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, в якому відбулася державна реєстрація.

2.4.5. Для суб’єктів господарювання, які утворюються в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, що має непогашені податкові зобов’язання чи податковий борг, які виникли до такої реорганізації, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому погашено такі податкові зобов’язання чи податковий борг і подано заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування.

2.4.6. У разі державної реєстрації припинення юридичних осіб та державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, які є платниками єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодомвважається період, у якому подано до органу державної податкової служби заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з припиненням провадження господарської діяльності.

2.4.7. У разі зміни податкової адреси платника єдиного податку останнім податковим (звітним) періодом за такою адресою вважається період, у якому подано до органу державної податкової служби заяву щодо зміни податкової адреси.

2.5. Порядок нарахування та строки сплати єдиного податку

2.5.1. Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

У разі якщо Сарненська міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.

2.5.2. Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється органами державної податкової служби на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

2.5.3. Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

2.5.4. Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.

2.5.5. Платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

2.5.6. Суми єдиного податку, сплачені відповідно до абзацу другого підпункту 2.5.1 та підпункту 2.5.5 пункту 2.5 розділу 2 цього Положення, підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку за заявою платника єдиного податку.

Помилково та/або надміру сплачені суми єдиного податку підлягають поверненню платнику в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

2.5.7. Єдиний податок, нарахований за перевищення обсягу доходу, сплачується протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

2.5.8. У разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов'язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому до органу державної податкової служби подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з припиненням провадження господарської діяльності або анульовано реєстрацію за рішенням органу на підставі отриманого віддержавного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

 У разі анулювання реєстрації платника єдиного податку за рішенням органу державної податкової служби податкові зобов'язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому проведено анулювання реєстрації.

  2.5.9. Порядок нарахування та строки сплати єдиного податку платниками четвертої групи визначено підпунктами 295.9.1 - 295.9.8 пункту 295.9 статті 295 Податкового кодексу України.

2.6. Ведення обліку і складення звітності платниками
єдиного податку

2.6.1. Платники єдиного податку першої — третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 2.6.1.1 – 2.6.1.3 підпункту 2.6.1. пункту 2.6 розділу 2 цього Положення.

2.6.1.1. Платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів такі платники єдиного податку подають до органу державної податкової служби за місцем обліку примірник Книги, у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

2.6.1.2.Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат за формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів такі платники єдиного податку подають до до органу державної податкової служби за місцем обліку примірник Книги.

2.6.1.3. Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України.

2.6.2. Платники єдиного податку першої та другої груп подають до органу державної податкової служби податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені Податковим кодексом України, та підпунктом 2.5.1 пункту 2.5 розділу 2 цього Положення.

Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у Податковому кодексі України, та у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цього Положення, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої (фізичніособи – підприємці) групи.

2.6.3. Платники єдиного податку третьої групиподають до органу державної податкової служби податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

2.6.4. Податкова декларація подається до органу державної податкової служби за місцем податкової адреси.

2.6.5. Отримані протягом податкового (звітного) періоду доходи, що перевищують обсяги доходів, встановлених підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цього Положення, відображаються платниками єдиного податку в податковій декларації з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 2.6.5.1 – 2.6.5.5 цієї статті.

2.6.5.1. Платники єдиного податку першої та другої груп подають до органу державної податкової служби податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у підпункті 2.1.1 пункту 2.1. розділу 2 цього Положення або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої (фізичні особи-підприємці) групи.

2.6.5.2. Платники єдиного податку другої групи у податковій декларації окремо відображають:

1) щомісячні авансові внески, визначені підпунктом 2.5.1 пункту 2.5 розділу 2 цього Положення;

2) обсяг доходу оподаткований за кожною з обраних ними ставок єдиного податку;

3) обсяг доходу оподаткований за ставкою 15 відсотків (у разі перевищення обсягу доходу).

2.6.5.3. Платники єдиного податку третьоїгрупи (фізичні особи-підприємці) у податковій декларації окремо відображають:

1) обсяг доходу, оподаткований за кожною з обраних ними ставок єдиного податку;

2) обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків (у разі перевищення обсягу доходу).

2.6.5.4. Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) у податковій декларації окремо відображають:

1) обсяг доходу, що оподаткований за відповідною ставкою єдиного податку, встановленою для таких платників підпунктом 2.3.3. пункту 2.3 розділу 2 цього Положення;

2) обсяг доходу, що оподаткований за подвійною ставкою єдиного податку, встановленою для таких платників пунктом підпунктом 2.3.3. пункту 2.3 розділу 2 цього Положення (у разі перевищення обсягу доходу).

2.6.5.5.У разі застосування іншого способу розрахунків, ніж зазначений у главі 1 розділу XІV Податкового кодексу України, здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку першої і другої груп, платники єдиного податку в податковій декларації додатково відображають окремо доходи, отримані від здійснення таких операцій.

2.6.6. Сума перевищення обсягу доходу відображається у податковій декларації за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищення.

При цьому отримана сума перевищення доходу, встановленого для платників єдиного податку першої і другої груп, не включається до обсягу доходу, з якого сплачується наступна обрана ставка такими платниками єдиного податку.

2.6.7. Податкова декларація складається наростаючим підсумком з урахуванням норм підпунктів 2.6.5 і 2.6.6 пункту 2.6 розділу 2 цього Положення. Уточнююча податкова декларація подається у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

2.6.8. Платники єдиного податку для отримання довідки про доходи мають право подати до органу державної податкової служби податкову декларацію за інший, ніж квартальний (річний) податковий (звітний) період, що не звільняє такого платника податку від обов'язку подання податкової декларації у строк, встановлений для квартального (річного) податкового (звітного) періоду.

Така податкова декларація складається з урахуванням норм підпунктів 2.6.5 і 2.6.6 пункту 2.6 розділу 2 цього Положення та не є підставою для нарахування та/або сплати податкового зобов'язання.

2.6.9. Форми податкових декларацій платника єдиного податку, визначених підпунктами 2.6.2 і 2.6.3 пункту 2.6 розділу 2 цього Положення, затверджуються в порядку, встановленому статтею 46 Податкового кодексу України.

2.6.10. Платники єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп при здійсненні діяльності на ринках, при продажу товарів дрібнороздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі, а також платники єдиного податку першої групи не застосовують реєстратори розрахункових операцій.

Розділ 3. Особливості справляння єдиного податку.

3.1. Особливості нарахування, сплати та подання звітності з окремих податків і зборів платниками єдиного податку визначено статтею 297 Податкового кодексу України.

3.2. Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування визначено статтею 298 Податкового кодексу України.

3.3. Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку.  

3.3.1. Реєстрація суб’єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

3.3.2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

3.3.3. У разі відсутності визначених Податковим кодексом України підстав для відмови у реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку в органі державної податкової служби зобов’язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку.

3.3.4. У випадках, передбачених підпунктом 298.1.2 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби, у разі відсутності визначених Податковим кодексом України підстав для відмови, здійснює реєстрацію суб’єкта господарювання як платника єдиного податку з дати, визначеної відповідно до зазначеного підпункту, протягом двох робочих днів з дати отримання органом державної податкової служби заяви щодо обрання спрощеної системи оподаткування або отримання органом державної податкової служби від державного реєстратора електронної копії заяви, виготовленої шляхом сканування, одночасно з відомостями з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, якщо така заява додана до реєстраційної картки.

3.3.5. У разі відмови у реєстрації платника єдиного податку орган державної податкової служби зобов’язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб’єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб’єктом господарювання у встановленому порядку.

3.3.6. Підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб’єкта вимогам Податкового кодексу України та пункту 2.1 розділу 2 цього Положення;

2) наявність у суб’єкта господарювання, який утворюється в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов’язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб’єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України.

3.3.7. До реєстру платників єдиного податку вносяться такі відомості про платника єдиного податку:

1) найменування суб’єкта господарювання, код згідно з ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відповідну відмітку у паспорті);

4) обрані фізичною особою - підприємцем першої та другої груп види господарської діяльності;

6) дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування;

3.3.8. У разі зміни відомостей, передбачених підпунктами 1-5 підпункту 3.3.7 пункту 3.3 розділу 3 цього Положення вносяться зміни до реєстру платників єдиного податку в день подання платником відповідної заяви.

 3.3.9. За бажанням зареєстрований платник єдиного податку може безоплатно та безумовно отримати витяг з реєстру платників єдиного податку. Строк надання витягу не повинен перевищувати одного робочого дня з дня надходження запиту. Витяг діє до внесення змін до реєстру.

Форма запиту про отримання витягу та витягу з реєстру платників єдиного податку затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

3.3.10. Реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням органу державної податкової служби у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним органом державної податкової служби від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

 3.3.11. У разі виявлення органом державної податкової служби під час проведення перевірок порушень платником єдиного податкупершої-третьої груп вимог, встановлених главою 1 розділу XІV Податкового кодексу України, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої группроводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб’єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення органом державної податкової служби.

 У разі виявлення органом державної податкової служби під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 підпункту 2.1.1 та підпункту 2.1.3 пункту 2.1 розділу 2 цього Положення у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу ІІ Податкового Кодексу України. Такий платник податку зобов’язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

 3.3.12. Погашення податкового боргу після анулювання реєстрації платника єдиного податку здійснюється у порядку, встановленому главою 9 розділу II Податкового кодексу України.

 3.3.13. З метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку:

- податковий номер (для юридичної особи);

- найменування для юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові для фізичної особи;

- дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування;

- дату виключення з реєстру платників єдиного податку.

4.1. Платники єдиного податку, зазначені в Податковому кодексі України та у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цього Положення, несуть відповідальність, відповідно до чинного законодавства, за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

4.2. Контроль за своєчасністю подання податкової декларації платника єдиного податку, правильністю його обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджету здійснює державна податкова інспекція у м. Сарни.

                                                                          Додаток № 4

                                                 від 08 липня 2015 року

Положення про встановлення плати за землю на території Люхчанської сільської ради (далі – Положення) розроблено відповідно до Податкового кодексу України та є обов’язковим до виконання юридичними та фізичними особами на території Люхчанської сільської ради.

Плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

1. Платники земельного податку

1.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

2. Платники орендної плати

2.1. Платниками орендної плати є орендарі земельних ділянок. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

2.1. Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності, користуванні та земельні ділянки надані в оренду.

3.1. Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації.

4. Ставки земельного податку за земельні ділянки

4.1. Ставка податку за земельні ділянки, в тому числі для сільськогосподарських угідь, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

4.2. Податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб справляється у розмірі 3 відсотків від суми земельного податку, обчисленого відповідно до п.4.1. цього Положення.

4.4. Податок за земельні ділянки на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у п'ятикратному розмірі податку, обчисленого відповідно до п.4.1. цього Положення.

4.5. Податок за земельні ділянки на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі 3,0 відсотків від нормативної грошової оцінки землі із застосуванням таких коефіцієнтів:

4.6. Податок за земельні ділянки, що відносяться до земель залізничного транспорту (крім земельних ділянок, на яких знаходяться окремо розташовані культурно-побутові будівлі та інші споруди і які оподатковуються на загальних підставах), надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до п.4.1. цього Положення.

4.7. Податок за земельні ділянки, що відносяться до земель промисловості, які надані для виробництва алкогольних, слабоалкогольних та прохолоджувальних напоїв, справляється у розмірі 1,5 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

4.8. Податок за земельні ділянки, що відносяться до земель транспорту, які надані для автотехобслуговування та ремонту автомобілів, справляється у розмірі 1,5 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

4.9. Податок за земельні ділянки, що відносяться до земель громадської забудови, які надані для будівництва та обслуговування будівель торгівлі справляється у розмірі 1,5 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

4.10. Податок за земельні ділянки, що відносяться до земель громадської забудови, які надані для будівництва та обслуговування об’єктів туристичної інфраструктури та закладів харчування, справляється у розмірі 1,5 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

4.11. Податок за земельні ділянки, що відносяться до земель громадської забудови, які надані для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, справляється у розмірі 1,5 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

4.12. Податок за земельні ділянки, що відносяться до земель громадської забудови, які надані для будівництва та обслуговування закладів охорони здоров’я, справляється у подвійному розмірі податку, обчисленого відповідно до п.4.1. цього Положення.

4.13. Податок за земельні ділянки, що відносяться до земель громадської забудови або земель транспорту, які надані для торгівлі нафтопродуктами, скрапленим та стислим газом для автотранспорту справляється у трьохкратному розмірі податку, обчисленого відповідно до п.4.1. цього Положення.

4.14. Податок за земельні ділянки, що відносяться до земель громадської забудови, які надані для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ справляється у трьохкратному розмірі податку, обчисленого відповідно до п.4.1. цього Положення.

4.15. Податок за земельні ділянки, що відносяться до земель зв’язку, які надані для будівництва та обслуговування об’єктів мобільного, супутникового зв’язку та кабельного телебачення справляється у трьохкратному розмірі податку, обчисленого відповідно до п.4.1. цього Положення.

4.16. У разі надання в оренду земельних ділянок, окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, іншим суб'єктам, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється відповідно до п.4.1. цього Положення від нормативної грошової оцінки, визначеної з урахуванням застосування відповідного коефіцієнта функціонального використання цих площ залежно від виду економічної діяльності орендаря.

5. Пільги щодо сплати земельного податку для фізичних та юридичних осіб

5.1. Від сплати податку звільняються фізичні та юридичні особи відповідно до статей 281 та 282 Податкового кодексу України.

5.2. Від сплати податку звільняються земельні ділянки:

 - для будівництва та обслуговування будівель органів місцевого самоврядування;

-     для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти;

-     для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров’я;

- для будівництва та обслуговування будівель закладів культурно-просвітницького обслуговування;

-     для будівництва та обслуговування будівель закладів культури і спорту.

6. Земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню

6.1. Не сплачується земельний податок за земельні ділянки визначені статтею 284 Податкового кодексу України.

7. Орендна плата

7.1. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

7.2. Розмір орендної плати за земельні ділянки, встановлюється у відсотку від нормативної грошової оцінки відповідно до таблиці:

Розміри відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території Люхчанської сільської ради:

№ п/п	Функціональневикористання землі	Розмір відсотків
	Для об’єктів, що знаходяться на землях житлової та громадської забудови:
1.	Об’єкти житлової забудови: -         для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); -         для колективного житлового будівництва; -         для будівництва і обслуговування будівель тимчасового проживання; -         для будівництва індивідуальних гаражів; -         для колективного гаражного будівництва; -         для іншої житлової забудови	3,0
2.	Об’єкти громадської забудови:
2.1.	Об’єкти громадського призначення:
	-         для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування; -         для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти та науки; -         для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров’я, та соціальної допомоги; -         для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій; -         для будівництва та обслуговування будівель закладів культурно-просвітницького обслуговування; -         для будівництва та обслуговування закладів громадського харчування; -         для будівництва та обслуговування об’єктів у сфері відпочинку та розваг, культури та спорту; -         для будівництва та обслуговування адміністративних приміщень об’єктів громадського призначення; -         для будівництва та обслуговування складських приміщень об’єктів громадського призначення для зберігання майна в некомерційних цілях; -         для інших об’єктів громадського призначення.	3,0
2.2.	Об’єкти комерційного використання:
	Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі:
2.2.1	-         магазини для роздрібної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами;	4,0
2.2.2	-         торгівля поліграфічною продукцією, печатною продукцією засобів масової інформації (газети, журнали тощо);	3,0
2.2.3	-         торгівля ювелірними виробами із дорогоцінних металів;	5,0
2.2.4	-         торгівля із тимчасових споруд;	12,0
2.2.5	-         складське господарство для оптової та роздрібної торгівлі та зберігання майна, продукції для її здійснення; надання послуг по зберіганню продукції та майна;	3,0
2.2.6	-         приватні аптеки;	4,0
2.2.7	-         торгівля чорними та кольоровими металами, вторинною сировиною.	3,0
	Для будівництва та обслуговування об’єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування:
2.2.8	-         туристичні агентства, бюро подорожей;	3,0
2.2.9	-         готелі;	4,0
2.2.10	-         ресторани, кафе, бари, нічні клуби;	6,0
2.2.11	-         їдальні;	3,0
2.2.12	-         літні майданчики.	8,0
	Для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування та надання різних послуг:
2.2.13	-         пошиття та ремонт одягу, взуття, хімчистка, пральні, ремонт побутової техніки, тощо;	3,0
2.2.14	-         ремонт та виготовлення ювелірних виробів;	5,0
2.2.15	-         фотоательє, фотосалони, фотостудії;	4,0
2.2.16	-         салони молодят, салони краси;	4,0
2.2.17	-         ломбарди, інтернет-кафе;	6,0
2.2.18	-         дрібний ремонт взуття, одягу та годинників;	3,0
2.2.19	-         лазні, сауни;	7,0
2.2.20	-         бюро обрядових послуг;	5,0
2.2.21	-         офіси та адміністративні приміщення для надання всіх видів юридичних, та інформаційних послуг, в тому числі експертних та страхових; для здійснення бухгалтерського обліку, оподаткування, аудиту, операцій з нерухомістю, рекламою тощо (нотаріальні, адвокатські контори, контори юридичної консультації, страхові компанії, рекламні агентства, приватні проектно-вишукувальні роботи тощо);	4,0
2.2.22	-         автотехобслуговування та ремонт автомобілів;	4,0
2.2.23	-         платні автостоянки;	4,0
2.2.24	-         приватні лікувальні, оздоровчі заклади;	3,0
2.2.25	-         приватні фітнес клуби, тренажерні зали, інші спортивні зали.	3,0
2.2.26	Для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ	8,0
2.2.27	Для будівництва та обслуговування будівель приватних закладів, споруд освіти та науки, культурно-просвітницького обслуговування;	4,0
2.2.28	Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури;	3,0
2.2.29	Для будівництва та обслуговування будівель приватних видавництв газет, журналів тощо;	4,0
2.2.30	Для інших об’єктів комерційного використання.	4,0
	Для об’єктів, що знаходяться на землях промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення
3.	Для об’єктів промисловості:
3.1.	Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов’язані з користуванням надрами;	3,0
3.2.	Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствам переробної, машинобудівної, хімічної, деревопереробної промисловості, металургії та оброблення металу, переробки та утилізації чорних та кольорових металів, вторинної сировини; виготовлення меблів та столярної продукції, легкої, поліграфічної та іншої промисловості, виробництво продуктів харчування та товарів широкого вжитку, в т.ч:	3,0
3.2.1	-         виробництво алкогольних, слабоалкогольних та прохолоджувальних напоїв;	5,0
3.3.	Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств;	3,0
3.4.	Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води);	3,0
3.5.	Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд , призначених для автотехобслуговування та ремонту автомобілів об’єктів промисловості	3,0
3.6.	Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних складських приміщень об’єктів промисловості для зберігання майна в некомерційних цілях;	3,0
3.7.	Для будівництва та обслуговування адміністративних приміщень об’єктів промисловості;	3,0
3.8.	Для інших об’єктів промисловості	3,0
3.9.	Об’єкти комерційного використання на землях промисловості:	3
3.9.1	Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд , призначених для автотехобслуговування та ремонту автомобілів в комерційних цілях;	4,0
3.9.2	Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд пунктів прийому та торгівлі брухту чорних та кольорових металів, вторинної сировини;	3,0
3.9.3	Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних складських приміщень для комерційного використання;	3,0
3.9.4	Для будівництва та обслуговування офісів та адміністративних приміщень об’єктів комерційного використання.	4,0
3.9.5	Для інших об’єктів комерційного використання	3,0
4	Об’єкти транспорту:
4.1.	Для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного, автомобільного, трубопровідного, повітряного транспорту, міського електротранспорту;	3,0
4.2.	Для розміщення та експлуатації автостоянок громадського призначення, кооперативних автостоянок для зберігання особистих транспортних засобів громадян та автостоянок підприємств в некомерційних цілях;	3,0
4.3.	Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних складських приміщень об’єктів транспорту для зберігання майна в некомерційних цілях;	3,0
4.4.	Для будівництва та обслуговування адміністративних приміщень об’єктів транспорту;	3,0
4.5.	Для інших об’єктів транспорту	3,0
4.6.	Об’єкти комерційного використання на землях транспорту:
4.6.1	Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд , призначених для автотехобслуговування та ремонту автомобілів в комерційних цілях;	4,0
4.6.2	Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд для торгівлі нафтопродуктами, скрапленим та стислим газом для автотранспорту;	10,0
4.6.3	Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних складських приміщень для комерційного використання;	3,0
4.6.4	Для будівництва та обслуговування офісів та адміністративних приміщень об’єктів комерційного використання;	4,0
4.6.5	Для інших об’єктів комерційного використання.	4,0
5.	Об’єкти зв’язку:
5.1.	Для будівництва та обслуговування будівель та споруд телекомунікацій, мобільного, супутникового зв’язку тощо в некомерційних цілях;	3,0
5.2.	Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних складських приміщень об’єктів зв’язку для зберігання майна в некомерційних цілях;	3,0
5.3.	Для будівництва та обслуговування адміністративних приміщень об’єктів зв’язку;	3,0
5.4.	Для інших об’єктів зв’язку.	3,0
5.5.	Об’єкти комерційного використання на землях зв’язку:
5.5.1	Для будівництва та обслуговування будівель та споруд телекомунікацій, мобільного, супутникового зв’язку тощо в комерційних цілях;	12,0
5.5.2	Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних складських приміщень для комерційного використання;	3,0
5.5.3	Для будівництва та обслуговування офісів та адміністративних приміщень комерційного використання;	4,0
5.5.4	Для інших об’єктів комерційного використання.	4,0
6.	Об’єкти енергетики:	3,0
7.	Для об’єктів іншого призначення	3,0
8.	Для об’єктів, що знаходяться на землях інших цільових призначень: -         для ведення особистого селянського господарства, індивідуального та колективного садівництва та городництва, сінокосіння та випасання худоби тощо. -

7.3. Орендна плата за земельні ділянки на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі 4,0 відсотків від нормативної грошової оцінки землі із застосуванням таких коефіцієнтів:

7.4. Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.

8. Податковий період

8.1. Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

9. Порядок обчислення та строк сплати плати за землю

9.1. Плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю

9.2. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю відповідно до статей 285-288 Податкового кодексу України.

11. Контроль

11.1. Контроль за правильністю та своєчасністю сплати плати за землю здійснюється контролюючим органом.

         12. Відповідальність

12.1. Відповідальність за повноту та правильність справляння, своєчасність сплати плати за землю до міського бюджету покладається на платників відповідно до Податкового кодексу України.