"Не знаєш сьогодні, що чекає завтра...", - каже народна мудрість.

 Часто зустрічаються випадки, коли виробничі травми за наполяганням посадових осіб підприємства розслідуються і класифікуються як невиробничі, що створює додаткове фінансове навантаження на Фонд соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності та позбавляє права потерпілих осіб отримати від Фонду від нещасних випадків на виробництві одноразову допомогу, допомогу по тимчасовій непрацездатності та по відсотку втрати працездатності, в разі його встановлення.
 Практика приховування виробничих травм набуває системного характеру. Самі працівники, боячись втратити роботу, не усвідомлюючи віддалених наслідків травми, погоджуються не розголошувати факти отримання травми на роботі. Крім того, у розслідуванні травм беруть участь посадові особи, які зацікавлені в їх приховуванні аби уникнути проблем з контролюючими органами. Як наслідок цього, витрати несе не Фонд від нещасних випадків на виробництві, а бюджет Фодну соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, з якого йде більша частина коштів на листки непрацездатності, а також фінансуються інші важливі для українців допомоги та послуги 
( по залишковому принципу).
 Прикро, якщо доведеться таки більше хворіти по "прихованих травмах та їх наслідках" і не мати можливості пільгово оздоровитись, щоб не хворіти надалі. Схоже на замкнене коло...
 То будемо "приховувати", чи оздоровлюватись?.