22 червня - День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні, який відзначається в Україні згідно з Указом Президента №1245/2000, від 17.11.2000

    22 червня 1941 року трагічною сторінкою увійшло у життя мільйонів українців. У цей день розпочалася найжахливіша війна в історії нашого народу. Український народ зазнав у цій війні найстрашніших втрат.
    Наша нація за роки другої світової війни втратила 8 мільйонів своїх громадян (5,5 мільйона цивільних і 2,5 мільйона військових), про що зовсім не зайвим було б нагадати світовій громадськості ( для порівняння втрати Німеччини — 6,5‚ Росії — 6 мільйонів).
    Маємо гідно вшановувати світлу пам'ять наших земляків, віддавати належне нашим дідам, батькам, сестрам, братам, які стали жертвами жорстокої боротьби двох людиноненависницьких систем — комуністичної та нацистської. Ці люди свято виконували свій воїнський обов'язок, вони захищали нашу Батьківщину і у випадку потреби, не вагаючись, готові були віддати - і віддавали! - найдорогоцінніше - своє життя в боротьбі з нацизмом. Їх імена, їх страждання і подвиг мають вічно бути у серцях нащадків.
    Маємо пам’ятати також, що й визволення України відбувалося страшною ціною життя наших юнаків, котрих повально мобілізовували у місцевостях, де котився фронт, і ненавченими, подеколи, навіть, не перевдягненими й неозброєними, кидали у бійню, нищили, щоб завтра наловити нових.
    Маємо пам’ятати, що за визволення України, її незалежність боролись українські патріоти й по інший бік фронту. Вони у війну боролися як партизани проти німців, а після війни несли тяжкі втрати громадянської війни у зв’язку з комуністичним терором у Західній Україні.
    Отже, вшановуючи гідну пам'ять тих наших людей, хто громив нацистів у рядах Червоної Армії та в радянських партизанських формуваннях, ми повинні на такому ж рівні вшановувати і тих, хто боровся за Перемогу в інших формуваннях, насамперед у формуваннях Української Повстанської Армії, хто гинув в інших арміях, у полоні, „наших й не наших” таборах.
    На підставі звернення ветеранів, від імені Ради Організації ветеранів війни України, звертаємось з прохання поіменно згадати рідних, близьких, побратимів, хто загинув за Батьківщину, ветеранів Великої Вітчизняної війни, хто помер у післявоєнні роки. Віддаймо шану всім українським борцям, які в час воєнного лихоліття визволяли рідну землю від фашистських загарбників. Схилімо голову перед мільйонами невинних жертв, яких забрала війна.
    З настанням темряви у вікнах запалити поминальні свічки в знак пам’яті тих, кого спалило полум’я війни.
    Слава їм, вічна і світла пам'ять!