Також дивіться новини на facebook.com
Головна

Конституцiя України

Добавлено Адміністратор Чт, 24/06/2010 - 23:55

    28 червня 1996 року Верховна Рада України, висловлюючи суверенну волю громадян нашої держави і спираючись на багатовікову історію українського державотворення, на світовий досвід, прийняла Основний Закон України — Конституцію, яка стала реальною і дієвою основою розбудови незалежної демократичної держави як повноправної учасниці світового співтовариства.
    Конституція увійшла в суспільне життя як головний оберіг державності і демократії, гарант незалежності і соборності України. Її найвища юридична сила, верховенство права, політична, економічна та ідеологічна багатоманітність — фундаментальні засади, на яких ґрунтується сьогодення і вибудовується майбутнє українського народу.
    Довгий і складний шлях політичного самовизначення засвідчив невмирущу волю українців мати свою державність, бути суверенним серед інших вільних народів Європи і світу. Послідовно і мужньо крізь віки йшов до цього український народ.
    Витоки конституційного мислення йдуть від видатних державотворців – Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Богдана Хмельницького, Пилипа Орлика, Михайла Грушевського, Михайла Драгоманова, Павла Скоропадського.
    Вшановуючи великих попередників, ми не можемо не згадати і наших сучасників – державних діячів та політиків, які багато зробили для прориву України в нову якість – від Декларації про державний суверенітет до Конституції незалежної України, прийняття якої стало могутнім акордом у самоствердженні України як держави-нації. У такий спосіб було одержане своєрідне свідоцтво, яке підтвердило кардинальні зрушення не лише в ментальності, а й в реальному житті українського народу.
    Конституцiя України 1996 р., як уже наголошувалось, є надзвичайно важливим полiтико-правовим документом, бо зафiксувала вiдповiдний стан розвитку нашої держави i суспiльства, їх правової системи. В нiй мiстяться норми не лише юридичного, а й полiтичного характеру, якi взаємозумовленi, взаємопов’язанi і створюють основу, необхiдну для регулювання найважливіших суспiльних вiдносин, забезпечення прав i свобод людини та гiдних умов її життя, подальшого розвитку нашої держави. Саме в цьому полягає соцiальна цiннiсть Основного Закону, що дає можливiсть розглядати його значення i роль як у полiтичному, так i юридичному аспекті. Насамперед слiд зазначати, що Конституцiя України, маючи найвищу юридичну силу в нашiй державi, не вiдрiзняється цим вiд конституцiй iнших держав. Вона є своєрiдним ядром нацiональної правової системи України, де дiє велика кількість законiв і пiдзаконних нормативно-правових актiв, якi створюють досить великий правовий простiр.
    Прийняття Конституції стало точкою відліку нової епохи в історії нашої держави. Ні в кого не викликає сумніву, що саме цей акт заклав підвалини майбутніх економічних, соціальних та духовних перетворень у суспільстві. Вона вперше замість проголошення фрагментарного набору прав і свобод, як це було у попередніх Конституціях, визначила систему прав і свобод у всіх основних сферах суспільного життя, підтвердивши цим визнаний людством постулат про те, що всі права – громадянські, політичні, економічні, соціальні, культурні – є універсальними, неподільними, взаємозалежними і взаємопов’язаними.
    Не слід забувати, що конституційні норми, якими б вони передовими і демократичними не були, самі по собі не змінять життя на краще. Сьогодні, аби перетворити зміст на результат, усім нам потрібні підвищена відповідальність, самовіддана праця заради однієї мети – процвітання України як цивілізованої європейської держави.
    День Конституції ми не повинні сприймати як свято на честь нормативного акту. Ми повинні його сприймати як день затвердження наших прав і свобод. День ствердження того, − як зазначено у статті 3 Конституції України − що “людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю”. Важливо, що Конституція України встановила непорушність гуманістичного принципу в майбутньому: при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинного законодавства не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст. 22).
    Реалії сьогодення довели, що з’ясування політичних відносин – безперспективна дорога в нікуди. Нинішня життєва реальність в іншому, і вимагає вона консолідації всіх здорових сил суспільства.
    Конституція – одна для всіх. Шануймо її, пам’ятаючи, що сьогоденню передувала багатовікова історія державотворення. Та доля розпорядилася так, що саме ми стали свідками народження суверенної країни, здійснення одвічного права українського народу на самовизначення.
    Всебічний розвиток культури, освіти, ефективне та доступне медичне обслуговування, правова і соціальна захищеність, політична та релігійна свобода – все це має по праву належати громадянам України. Потрібні час, віра і напружена праця, щоб конституційні засади увійшли в наше життя конкретними змінами. То ж давайте будемо виходити з того, що Україна починається з кожного з нас. І нам під силу збудувати суспільство, в якому будуть створені умови для всебічного розвитку людини, де панували б гуманізм, демократія, закон і справедливість, а матеріальний достаток співвідносився б із кількістю та якістю праці кожного.
 

Сектор з питань внутрішньої політики
та зв’язків з громадськістю апарату
райдержадміністрації
»