Діти мають право на життя без насильства

     Однією з найголовніших цінностей будь якої держави, за словами Президента України Віктора Януковича, є наші діти. І  проблеми їх виховання  найактуальніші для будь якого суспільства. Саме тому нинішня влада прикладає максимум зусиль для їх вирішення. Одним з основних питань виховання підростаючого покоління повинно стати заборона будь якого насильства над дитиною.
     Право дітей в Україні на захист від усіх форм знущання гарантують статті 28 і 52 Конституції України, відповідно до яких ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському насильству або такому, що принижує його гідність. Стаття 10 Закону України «Про охорону дитинства» гарантує кожній дитині право на свободу, особисту недоторканість і захист гідності. Будь-яке насилля над дитиною та її експлуатація переслідуються законом. Зокрема, покарання за злочини проти дітей передбачені новим Кримінальним кодексом України. Адже малеча є найнезахищенішою і найуразливішою частиною суспільства, повністю залежною від дорослих і часто з їхньої провини стає жертвами домашнього насильства.

     Існують декілька його різновидів: фізичне (застосування дорослими сили: побої, ляпаси, стусани, завдання опіків, душення, щипання, брутальне хапання, удари кулаком, жбурляння різних предметів у дитину, смикання за волосся, позбавлення свободи, що може призвести до смерті, порушень фізичного стану); психологічне або емоційне (використання лайливих слів, крик, образи, залякування, погрози вигнати з дому, здати в інтернатні заклади, міліцію, завдання шкоди домашнім тваринам, яких люблять діти, принизливі дії, що спричиняють шкоду самооцінці дитини); економічне (позбавлення майнових прав або обмеження в них, експлуатація праці дітей, відмова в коштах, їжі, одязі, засобах гігієни, ліках, тобто, відсутність належного забезпечення основних потреб дитини, зневажливого ставлення до неї, залишення без нагляду. Насамкінець, сексуальне (будь-яка сексуальна поведінка, що нав’язується проти волі, використання дитини дорослим або іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб чи одержання вигоди, зносини, дотики, нав’язування перегляду відповідних телепрограм, фільмів).
     Будь-який вид жорстокого поводження з дітьми призводить до найрізноманітніших наслідків, але всі вони мають назву - порушення прав дитини, яка має право на особисті почуття, друзів, думки, секрети, повагу, власну думку. Й ці права є в неї від народження. Зневажання їх, приниження гідності сприяють виникненню дитячої психологічної травми, що деформує особистість, порушує природний психологічний і фізіологічний розвиток дитини.
     Причинами виникнення насильства в більшості випадків є соціально-економічна нестабільність у суспільстві. Дуже часто жорстоке поводження з дітьми - результат того, що самі батьки страждали від сили в дитинстві. Намагаючись виправити свої помилки, вони використовують своїх малюків. Іноді не знають інших шляхів «виховання», бо у своїй родині теж їх не бачили. Найжахливіше, що це може повторюватися впродовж багатьох поколінь. Інша причина – раннє батьківство, коли в молодих мами й тата ще не сформовані почуття відповідальності за маля й у більшості випадків вони просто «виховують» його образами й побиттям.
     Сімейному вихованню надається явна перевага, бо жодні інші форми суспільного не можуть порівнятися з ним. Та часто, плутаючи методи зі звичайним насильством, батьки намагаються бути «розпорядниками» життя власної дитини. Вважаючи себе винними, діти навіть не намагаються захиститись.
     Поведінка батьків є одним із факторів успішного виховання дітей, які майже дзеркально відображають смаки дорослих, їхні духовні запити, емоційний мікроклімат сім’ї, адже батьківський приклад виступає для дитини першим соціальним зразком, на який вона орієнтується. Тільки мудра допомога й підтримка дорослих, віра в можливості дитини може спрямувати розвиток у неї найкращих якостей і здібностей. І чим раніше, ми, дорослі, це усвідомимо, тим успішнішими в житті будуть наші діти.