Конституювання децентралізації: поховати, аби народити

     Якщо цього не зробити, зберігається загроза непомітного, але планомірного фактичного згортання реформи внесенням змін до законів та актів уряду, як це було за часів Януковича.

     Схвалений у першому читанні президентський проект (№2217-а) після трьох років фактичного впровадження децентралізації видається морально застарілим. За цей час було внесено зміни до Основного Закону в частині судової реформи та щодо статусу прокуратури. Концептуально неприйнятною видається спроба вирішити питання імплементації Мінських домовленостей (у частині статусу окупованих територій) одночасно зі змінами, метою яких є формування збалансованої системи територіальної організації публічної влади. Таке поєднання в політичному плані має сумнівну перспективу для ухвалення парламентом.

     Поспіхом утиснуті в проект №2217-а норми щодо особливостей здійснення місцевого самоврядування в деяких районах Луганської і Донецької областей мають постійний характер, але фігурують у Перехідних положеннях до Конституції. І це стане серйозним аргументом при опротестуванні в Конституційному суді загалом усього тексту змін до Основного Закону. Та й саме залучення КС до оцінювання законності рішень органів місцевого самоврядування не відповідає суті цього органу, не кажучи вже про можливість маніпуляцій навколо цього питання.

     Політики й експерти звертали увагу на передбачену для глави держави можливість розширювати свої повноваження через появу дискреції в частині права очільника держави скасовувати акти префекта щодо "інших повноважень, визначених Конституцією та законами України". Крім того, проект зберігає розмитість статусу керівника органу загальної юрисдикції на території. Як голова місцевої державної адміністрації, так і майбутній префект не зможе відповісти на просте запитання: то до чиєї ж номенклатури він належить — президента чи уряду? З одного боку, він має виконувати рішення уряду, з другого — фактично підпорядкований президенту.

     Таким чином, виникла необхідність подати новий законопроект змін до Конституції. Причому - не зволікаючи. Бо новий склад парламенту, швидше за все, не дасть необхідних 300 голосів для його остаточного схвалення.

     Звичайно, новий проект змін до Конституції має вирішити основні завдання, які передбачались і законопроектом №2217-а, — це створення трирівневої системи адміністративно-територіального устрою, розмежування компетенцій виконавчої влади і місцевого самоврядування на субрегіональному та регіональному рівнях, збалансування ресурсів місцевого відповідно до переданих до його відання повноважень.

     Технологічно внесення змін до Конституції з канонічною чистотою має такий вигляд: до кінця поточної сесії парламент голосує за проект №2217-а, природно, провалюючи його. На початку нової сесії президент подає новий проект змін до Конституції, який матиме нову назву, що підкреслюватиме не тільки децентралізацію, а й загалом реформування територіальної організації влади. Після схвалення документа парламентом, бажано до 31 березня, що цілком очікувано (бо неухвалення реформи децентралізації наразі відкрито не декларує жодна політична сила), його передають до Конституційного суду. А вже на початку осені парламент з високою ймовірністю проголосує за його ухвалення в цілому.