29 серпня - День пам'яті захисників,які загинули у боротьбі за незалежність,суверенітет і територіальну цілісність України

  
Просимо приспустити у цей день Державні Прапори України на будинках і спорудах установ, підприємств та організацій 

Народився 9 лютого 1994 року в с. Карасин Сарненського району, в родині Руслана Івановича та Наталії Миколаївни. У 2000 році пішов навчатися до 1-го класу Карасинської ЗОШ І-ІІ ст. З 2005 по 2011 роки Ярослав прислуговував у Свято-Василівському храмі с. Карасин. Також в цей період навчався у Сарненській музичній школі гри на акордеоні. Після закінчення дев’яти класів місцевої школи продовжив навчання у Стрільській ЗОШ І-ІІІ ст. У 2011 році закінчив 11-й клас Сарненського районного ліцею «Лідер».

У 2011-2012 роках навчався  у Рівненській школі міліції, а в 2012-2013 – проходив строкову службу у ВПС при Генеральному штабі м. Київ. З 2013 року служив за контрактом у Новоград-Волинському.

Загинув Ярослав Куришко 8 серпня 2014 року в селищі Степанівка Донецької області під час виконання бойових завдань, захищаючи рідну державу.

В пам’ять про героя та оборонця Батьківщини на приміщенні Карасинської школи відкрили меморіальну дошку, яка нагадує про те, що в серцях земляків – вічна пам’ять про Ярослава Куришка.

Народився 28 грудня 1983 року в смт Клесів Сарненського району. Після закінчення Клесівської загальноосвітньої школи І-ІІ ст.-ліцей, у 2003 році був призваний на службу в Збройні Сили України. Після армії працював на ВСП «Клесівське кар’єроуправління» ДП УПП Укрзалізниці, звідки і був мобілізований в зону АТО згідно Указу Президента України № 607 від 21 липня 2014 року.

Рядовий Баранов-Орел був солдатом 79-ї Миколаївської окремої аеромобільної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України і призначений в команду 4673.

Загинув Сергій Баранов-Орел 8 листопада 2014 року під час оборони аеропорту в м. Донецьк.

Народився 18 жовтня 1969 року в м. Сарни. Навчався у місцевій ЗОШ № 4.

У 12 років з родиною переїхав до Криму. Після армії продовжив службу в Німеччині. Повернувся до Феодосії, де одружився і пішов служити до міліції.

У серпні 2014 року записався до лав Національної Гвардії України. Тренував молодих бійців.

19 грудня як доброволець разом із полком «Азов» вирушив до зони АТО. Командував розвідувальним спецзагоном.

Загинув 5 лютого 2015 р. біля села Широкине (за іншими даними – під Саханкою) Новоазовського району під час зіткнення із ворожою диверсійною групою, потрапивши в засідку. Залишив дружину та двох доньок. Похований у м. Бориспіль Київської області на Рогозівському кладовищі.

Степан Криворученко нагороджений медаллю за звільнення Маріуполя. У Борисполі, в місцевому музеї зберігаються світлини «Вужа», його речі, інформація про нього, є прапор, на якому  розписалися його побратими.
На честь Степана Криворученка в Борисполі перейменували одну з вулиць, яка тепер носить його ім’я.

Указом Президента України № 176/2015 від 25 березня 2015 року “За мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” С. Криворученко нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).